Так, я пам’ятаю цю каламутну особистість. Чітко, як буває тільки у жорстоких глюках.
Вона була напрочуд гарна, якщо б не те лахміття божевільної,... читать дальше >>>
Звісно, я не зовсім майстерно граю, точніше, зовсім не майстерно. Але маю від того кайф. А тому у мене є виправдання для існування в оселі того... читать дальше >>>
Я маленький. Я дуже маленький. Мабуть, не більший за сірника. Але колись, я так сподіваюсь, мене буде багато. Може, для когось навіть забагато.
Я... читать дальше >>>
Так, я пам’ятаю цю каламутну особистість. Чітко, як буває тільки у жорстоких глюках.
Вона була напрочуд гарна, якщо б не те лахміття божевільної,... читать дальше >>>
Звісно, я не зовсім майстерно граю, точніше, зовсім не майстерно. Але маю від того кайф. А тому у мене є виправдання для існування в оселі того... читать дальше >>>
Однажды Сидоров обиделся на телевизор – почему он все время такие глупые передачи показывает? – и выключил его. И больше никогда и не включал. И так и жил – только книжек стал еще больше читать.
Вот такая сказка.